Як не агітують виробники за турбомотори, деякі в ультимативній формі — просто не залишаючи покупцям іншого вибору, — багато росіян ставляться до двигунів із приставкою «турбо» зі скепсисом. І це зрозуміло: хоч би як був гарний такий агрегат у плані економічності, хоч би як радував тягою, годинний механізм, запущений з першим натисканням на педаль газу, невблаганно відраховує години до смерті турбіни. І не важливо, що при використанні якісної олії та своєчасній її заміні ця година Х настане вже у другого (або навіть третього) власника — бажання не думати про подібні казуси сильніше за будь-які інші докази.

Це коротко пояснює, чому російські покупці кросоверів (та й не тільки кросоверів) віддають перевагу атмосферним моторам більш прогресивним турбованим. Причому в С-сегменті пальму першості міцно утримують двигуни об’ємом 2,0 літра – прийнятні за ціною та транспортним податком. Але дволітровий «пакет соку» під капотом півторатонної машини — це з розряду «їдемо спокійно і нікого не чіпаємо», а якщо до цього обсягу додати ще 0,4–0,5 літра, то в плані динаміки отримаємо зовсім інший результат. Тут і турбіна непотрібна! Саме такий висновок можна зробити, познайомившись з Hyundai Tucson 2.4 та Mazda CX-5 2.5. Втім, ці моделі варті докладнішої розповіді.

Сто десять тисяч. Рівно стільки потрібно переплатити за 2,4‑літровий 184‑сильний «Тусан» щодо 2,0‑літрового 150‑сильного в тій же комплектації. Це майже 5% вартості кросовера. Чимало! І все заради виграшу в дві з невеликим секунди при розгоні до сотні. Якщо ви запитаєте мене, чи варто воно того, я скажу, що однозначно стоїть. Якщо не вірите – візьміть обидві машини на тест-драйв у дилера, і ви зрозумієте, про що я. Отримати швидкий відгук на натискання педалі газу і запас потужності при обгоні – це безцінно. Плюс потужніший мотор не доводиться «викручувати» на трасі — це і для його здоров’я добре, і для вашої кишені (не так інтенсивно витрачається пальне), і для слуху — вашого та ваших пасажирів, яким не давитиме на вуха фоновий шум. /p>